Лікування каналів: показання, методи

Ендодонтичне лікування дозволяє зберегти зуб з ускладненнями у вигляді пульпіту і періодонтиту. Своєчасне і якісне лікування – це можливість локалізувати інфекційно-запальний процес, зберігши зуб і функціональність зубощелепної системи в цілому.

Що таке кореневий канал

Зуб складається з коронки і кореня. Коронкова частина височить над яснами, а корінь знаходиться в товщі щелепної кістки. Нерви і кровоносні судини заходять всередину зуба у самої верхівки його кореня або коренів. У центрі зуба знаходиться порожнина – пульпарна камера. Від місця, де нерв входить до зуба і до пульпарної камери, тягнуться вузькі канали. Це і є кореневі канали зуба.

У яких випадках проводиться ендодонтичне лікування

Основні причини запалення пульпи і розвитку періодонтиту – мікроорганізми і токсини, що виділяються ними. З осередку карієсу вони потрапляють до порожнини зуба – при пульпіті, а звідти у періодонт.

Потрапивши всередину зуба, бактерії активно розмножуються, що порушує нормальну життєдіяльність зуба. Запальний процес у зубному нерві супроводжується сильним болем. В організмі немає механізмів, які могли б запобігти цьому руйнівному процесу, оскільки мікроорганізми знищують не лише зубні тканини, а й їхню систему захисту. Кровоносні судини втрачають здатність доставляти до осередку захисні клітини, здатні боротися з інфекцією. У цьому випадку необхідне видалення нерва із зуба.

Які наслідки можуть спіткати людину за відсутності лікування карієсу? Лікування ускладнень карієсу проводиться у 30-40% випадків звернення до клініки. Однією з основних причин видалення зубів є апікальний періодонтит. Останній також є частою причиною зниження імунітету, що служить хорошим тлом для розвитку різних патологій внутрішніх органів.

Процедура видалення нерва, про яку найчастіше говорять пацієнти при згадці про ендодонтичне лікування, передбачає видалення патологічно зміненої пульпи, інфікованих твердих тканин. Заключним етапом лікування каналів є пломбування просвітів каналів та їхня ізоляція, що дозволяє запобігти поширенню патологічного процесу.

Методи депульпування зуба можна розділити на два основні: девітальний і вітальний. У першому випадку на зубний нерв наноситься особливий розчин. Другий – швидкий метод, при якому стоматолог розкриває зуб, чистить канали і закриває його тимчасовою чи постійною пломбою.

Успіх лікування залежить від стадії, на якій знаходиться процес, якісної діагностики, застосування нових технологій і обладнання. Якість лікування підвищується завдяки використанню комп’ютерної томографії, стоматологічного мікроскопа.

Як проходить ендодонтичне лікування

Лікування каналів або етапи видалення нерва:

1
Діагностика.
2
Анестезія.
3
Ізоляція операційного поля.
4
Препарування.
5
Видалення пульпи (повне чи часткове депульпування).
6
Визначення довжини каналу.
7
Механічна і медикаментозна обробка.
8
Пломбування каналів.
9
Оцінка якості лікування.

Основою діагнозу в ендодонтії є скарги пацієнта, анамнез хвороби, діагностика, рентгенологічне обстеження, дані тестів (температурного, перкусії тощо). Перед початком обробки каналу лікар повністю видаляє дентин, тим самим запобігаючи потраплянню патогенних бактерій до каналу. Щоб на всіх етапах лікування виключити больові відчуття у пацієнта і створити сприятливі умови для роботи, проводиться анестезія.

Лікування без болю – це реальність сучасної стоматології. Раніше лікування кореневих каналів було однією з найболючіших процедур, але сьогодні воно нічим не відрізняється від лікування неускладненого карієсу. Біль виключається повністю, навіть на етапі введення анестетика.

Перед очищенням каналів стоматолог створює умови для отримання доступу до них. Для цього за допомогою бору формується пряма порожнина, що веде до кореневих каналів. Чим молодший пацієнт, тим більша ця порожнина, оскільки розмір пульпарної камери зменшується з віком. Тому у літніх пацієнтів обсяг препарування менший. Доступ до каналів передніх зубів виконується на їх тильній стороні, а задніх – на жувальній поверхні. Один з методів, який практикується сьогодні – чищення зубних каналів під мікроскопом. Він дозволяє повною мірою контролювати процес.

Для видалення пульпи використовують екскаватор або кулястий бір. Визначається положення гирла каналу, а також проводиться видалення пульпи в каналах. Якісне пломбування можливе лише за умови правильного визначення довжини каналу — він має бути щільно заповнений до верхівки кореня. В іншому випадку можливий розвиток мікроорганізмів, що призводить до поширення інфекційного процесу на верхівці кореня. Наслідком цього є руйнування кісткових структур у верхівки, розвиток осередку запалення.

Для визначення розмірів каналу використовується апекслокатор. Принцип виміру полягає у реєстрації змін електричного опору, який визначено для верхівки кореня. Вимірювання проводиться за допомогою електродів та ендодонтичного файлу. Коли файл досягне верхівки, опір падає і пристрій повідомляє про це звуковим або світловим сигналом. Контроль довжини здійснюється за допомогою рентгена.

Обробляючи канал, переслідують такі цілі:

видалення пульпи (повне депульпування) і продуктів її розкладу;
видалення дентину зі стінок каналу;
пригнічення патогенних мікроорганізмів у каналі і його відгалуженнях;
надання каналу форми, яка дозволить провести ефективну обтурацію.

Канали можуть оброблятися ручними або ендодонтичними інструментами, які фіксуються в ендодонтичному наконечнику. За їх допомогою видаляється дентин зі стінок каналу, що дозволяє його розширити.

Медикаментозна обробка спрямована на знищення хвороботворних мікроорганізмів, розчинення продуктів розкладу пульпи. Механічно вимивається тирса з каналу і обробляються ділянки, до яких не можна отримати доступ за допомогою інструмента.

Найчастіше для промивання каналів використовуються розчини хлоргексидину та гіпохлориту натрію. Іригація проводиться за допомогою ультразвукових насадок. Перелічені методи дозволяють практично повністю знищити патогенні мікроорганізми, а для заключної обробки вдаються до тимчасового пломбування каналів гідроксидом кальцію, а також озонотерапії. Остання суттєво знижує ступінь інфікування каналу та ймовірність розвитку ускладнень, при яких болить зуб після видалення нерва.

Пломбування каналів дозволяє:

запобігти шляхом ізоляції інфікування каналів і періапікальних тканин;
запобігти доступу мікроорганізмів до живильного середовища.

Для пломбування каналів використовують герметики, пасти, штифти. Ефективність пломбування каналів за допомогою герметиків і паст, що використовуються у чистому вигляді, досить низька, тому вони застосовуються лише у комбінації зі штифтами. Тверді матеріали дозволяють заповнити простір у всіх напрямках. Найчастіше застосовуються штифти з гутаперчі, які мають низьку токсичність, хорошу біосумісність, добре заповнюють канал і легко видаляються з нього.

Канали пломбують, застосовуючи такі технології:

латеральна конденсація;
ущільнення гутаперчі, яка розігрівається у каналі;
гутаперча додається до каналу вже розігрітою.

Латеральна конденсація використовується найчастіше, а проводять її за кілька етапів:

1
Канал заповнюється силером, після чого вводять штифт.
2
Штифт з гутаперчі ущільнюється спредером шляхом обертально-поступальних рухів.
3
Надлишки матеріалу видаляються, після чого виконують вертикальну конденсацію.

Вертикальна конденсація дозволяє ефективно ізолювати всі відгалуження каналу.

Відновлення зубів після ендодонтичного лікування

Після лікування каналів проводиться відновлення зуба, що дозволяє повернути йому функціональність і естетичні характеристики.

Реставрація зуба проводиться так:

пломбування композитними матеріалами;
пломбування композитними матеріалами зі штифтами;
коронки.

Найчастіше ендодонтичне лікування передбачає видалення значних об’ємів зубних тканин, тому надійність у даному випадку залежить від правильно обраного методу відновлення.