Вередлива дитина: чому дитина постійно плаче?

Якщо малюк постійно плаче, про нього говорять – вередлива дитина. А між іншим, плач – це єдиний спосіб дітей (не важливо це немовлята, діти в 1 місяць, 6 місяців або 1 рік) заявити про свої потреби, неприємні відчуття і біль. Поки малюк не навчиться розуміти, що з ним відбувається, і говорити про це, плач залишається єдиним інструментом комунікації з дорослими. До речі, дуже ефективний інструмент: коли у дитини все добре, вона спокійна, але будь-які зміни в поведінці (вона починає вередувати, психувати, плакати чи кричати) сигналізують про її фізичний чи емоційний дискомфорт.

Батьки повинні розуміти, чому дитина капризує, щоб зуміти правильно відреагувати і допомогти їй в ці моменти. Ми підготували статтю, яка допоможе вам за капризами і плачем розпізнати, правильно витлумачити дитячий заклик про допомогу і підкаже, як діяти в тій чи іншій ситуації.

Хоче їсти

Коли немовля голодне, воно плаче, потім плач може переходити в крик. При цьому якщо давати новонародженому пустушку, пляшечку з водою, він спочатку жадібно починає смоктати, але вже за кілька секунд плаче з новою силою. Зупинити істерику може лише годування.

Перевтомилася (перегуляла)

Дитячі капризи вечорами для будь-якої мами не є сюрпризом. Так завжди буває, якщо, наприклад:

дитина погано спала вдень або пропустила денний сон;
напередодні вона спілкувалася з іншими дітьми, отримала велике емоційне навантаження;
її вчасно не поклали спати.

Уникнути таких ситуацій досить просто. Потрібно:

організувати і дотримуватися режиму дня;
протягом дня виділити і рівномірно розподілити час для ігор, активності, прогулянки, відпочинку і сну.

Інша ситуація складається, якщо емоційна збудливість – особливість нервової системи дитини, яку не можна так просто контролювати. Ця особливість впливає на самопочуття малюка, позначається на його фізичному і психологічному вихованні. У даному випадку необхідно розвивати і загартовувати нервову систему. Як це зробити, підкаже дитячий невролог.

Захворіла (інфекційні захворювання)

Якщо дитина постійно плаче, стала пасивною, у неї поганий апетит, то ймовірно причиною такої поведінки є розвиток інфекції в організмі.

У цьому випадку необхідно спостерігати за загальним станом малюка, щоб не пропустити симптоми застуди:

підвищення температури;
почервоніння горла;
закладеність носа;
кашель.

Як реагувати, якщо дитина захворіла? Потрібно взяти малюка на руки і заспокоїти його. З приводу лікування потрібно проконсультуватися з лікарем – викликати лікаря додому або записатися на консультацію педіатра.

Дитину турбують хронічні хвороби

Настрій і поведінка дитини завжди відображають її самопочуття і стан здоров’я. Якщо малюк весь день активний, у гарному настрої, а на вечір його поведінка різко змінюється – це не привід для тривог, бо, швидше за все, дитина вередує через втому. Але якщо малюк з самого ранку не в настрої, дуже млявий, плаксивий, погано їсть, мамі і татові слід насторожитися – напевно його щось турбує.

У такій ситуації батькам потрібно виключити можливі простудні захворювання, уважно спостерігати за поведінкою і станом дитини, повідомити педіатра про помічені симптоми.

Насторожити повинні:

слабкість;
якщо дитина різко починає плакати без видимих причин;
блідість;
різка втрата ваги (прибавка у вазі).

За вказаними симптомами може приховуватися анемія, патологічні процеси в нирках, метаболічні і гормональні порушення. У такій ситуації потрібно якомога раніше звернутися до лікаря. Педіатр огляне малюка, за необхідності призначить лабораторне обстеження, направить дитину до інших профільних фахівців. Чим раніше буде діагностовано патологію внутрішніх органів, тим вищі шанси відновлення здоров’я, а в деяких випадках від своєчасної діагностики та лікування може залежати життя дитини.

Їй боляче

Від самого народження малюки відчувають різні види болю. Больові відчуття виникають з різних причин і мають різний характер та інтенсивність. Найпоширеніший вид болю у немовляти – це кишкові кольки.

Ознаки колік:

дитина кричить;
у нього червоніє обличчя, можуть виступати крапельки поту;
сильно сукає ніжками;
має проблеми з травленням (запор, відрижка);
дитина неспокійна, погано спить.

Напади можуть повторюватися кілька разів на день, але частіше це трапляється після вечірнього годування, триває від 30 хвилин до декількох годин. Зазвичай кишкові кольки не пов’язані з патологічними змінами в організмі дитини, проте в будь-якому випадку з цього приводу потрібно проконсультуватися з педіатром.

Допомога при кишкових кольках зазвичай комплексна. Вона може включати:

корекцію харчування матері;
медикаментозну терапію для малюка (у разі необхідності лікар призначає пребіотики, адсорбенти, вітрогінні препарати);
теплі ванночки;
викладання немовляти на животик;
легкий масаж живота;
носіння на руках у вертикальному положенні після годування.

Важливо розуміти, що кольки – проблема, яка зустрічається лише у немовлят (в 1, 2 місяці), до 4-5 місяців больові напади проходять. Якщо гострі напади болю в животі виникають у однорічної дитини, то мова вже може йти про серйозну патологію, що вимагає негайної діагностики і лікування.

Не менш гостро діти реагують на біль у вухах. Це може бути отит, який часто розвивається без будь-яких ознак застуди, утворення сірчаної пробки. На вигляд малюк абсолютно здоровий, немає нежиті, температура нормальна, але при цьому він час від часу різко скрикує, струшує головою, різко починає плакати під час годування, а потім взагалі відмовляється від їжі. Якщо ви помітили такі зміни в поведінці малюка, потрібно записатися на консультацію до отоларинголога.

Реагує на погоду

Метеочутливість – нормальне явище для маленьких дітей. Це реакція вегетативної нервової системи на зміну погодних умов. Дитина може реагувати як на різку зміну погоди, так і на тривалу низку похмурих днів.

У міру того, як розвивається і міцніє нервова система дитини, її метеозалежність знижується. Однак у випадку з ослабленою ВНС з віком проблема метеочутливості може посилитися, а реакції будуть проявлятися не тільки на тлі зміни погодних умов, а й на тлі стресів.

Щоб послабити вплив погоди на самопочуття дитини, потрібно тренувати її нервову систему, зміцнювати судини, загартовувати дитячий організм. Найкраще в цьому допомагають:

щоденні прогулянки на свіжому повітрі в будь-яку погоду;
оздоровча гімнастика.

Потребує уваги

Буває і так, що дитина плаче без причини, тобто батьки думають, що ніяких об’єктивних причин для плачу немає, адже малюк сухий, ситий, здоровий. Але крім фізіологічних потреб у дітей є ще й потреби емоційні. Їм іноді дуже важливо всім тілом відчути присутність батьків, щоб почуватися комфортно, безпечно.

Капризуючи, дитина, намагається всіляко звернути на себе увагу мами й тата. Якщо дорослі ігнорують заклик малюка, він починає спочатку плакати, а потім і зовсім кричати на все горло. Деякі малюки готові кричати цілий день до тих пір, поки батьки не візьмуть їх на руки.

До речі, ситуація ця – одна з найбільш суперечливих і активно обговорюваних тем у батьківському співтоваристві. Одні вважають неправильним виконувати забаганки дитини і дозволяють малюкові виплакатися (виховують самостійність), інші, навпаки, намагаються брати дитину на руки щоразу, коли вона починає трохи хвилюватися, нервувати. Насправді ж для дітей дуже важливий фізичний контакт з батьками. Вони відчувають потребу в батьківському теплі на інтуїтивному рівні. На руках у мами малюк почуває себе захищеним, швидко заспокоюється.

Голосно заявляє про себе

З певного віку дитина починає випробовувати на міцність навколишній світ, у тому числі і своїх батьків. Її мета – розширити рамки дозволеного, а завдання батьків – визначити чіткі межі (початок виховного процесу). Малюк починає вимагати (наприклад, кидає іграшку на підлогу і вимагає повернути її – повторює так багато разів), а якщо не отримує бажаного, психує, переходить на крик, може навіть нестямно верещати і спостерігає за реакцією оточуючих. Причому діти дуже тонко відчувають, хто з дорослих як реагує, тому нерідко ми помічаємо, що з мамою і татом вони поводяться зовсім по-різному.

Дорослішаючи, діти прагнуть самостійності, сильно дратуються, влаштовують істерики, якщо дорослі їм у цьому перешкоджають. Ще вони плачуть, коли не вдається зробити задумане.

Як реагувати батькам?

якщо ви бачите, що дитина намагається маніпулювати, потрібно м’яко відмовляти, обґрунтовуючи свою відмову;
не лаяти дитину;
запропонувати їй свою допомогу;
бути твердими щодо встановлених заборон і правил;
хвалити за правильну поведінку.

Інші причини дитячого плачу

Малюки плачуть, коли:

лякаються (людей, явищ, подій, що відбуваються з ними або навколо них);
у сім’ї постійні сварки, скандали, напружена обстановка;
нарешті, просто тому, що їм іноді подобається покричати (звичка кричати).

На що звернути увагу, якщо дитина вередує: рекомендації педіатрів Amel Smart

У маленьких дітей (приблизно до 1 року) плач – це завжди сигнал SOS для батьків. Найчастіше це такі послання:

«я мокрий»;
«мені не зручно»;
«я хочу їсти»;
«я хочу на ручки».

Але буває і так, що капризами і плачем дитина повідомляє, що їй дійсно погано, боляче і страшно. Педіатри рекомендують батькам:

не ігнорувати дитячі капризи, а намагатися розібратися в їх причинах;
усунути будь-які фактори, які можуть завдавати дитині фізичного дискомфорту;
якщо малюк плаче кілька годин поспіль, потрібно запросити лікаря додому або записатися на прийом до педіатра до клініки;
не розмовляти з дитиною різко – малюки не усвідомлюють своїх дій і ваших слів, а діти старшого віку під час плачу просто не здатні реагувати на зауваження батьків;
якщо малюк пхикає, не обов’язково відразу реагувати – цілком можливо, що він швидко заспокоїться сам;
зовсім не реагувати на тривалий голосний плач дитини не можна, бо це може завдати дитині серйозної емоційної і фізичної шкоди (зірваний голос, пупкова грижа).

За будь-яких різких змін у поведінці дитини, якщо вона вередує, плаче, кричить довгий час, а звичні прийоми не допомагають дитині заспокоїтися, якщо при цьому вона ще і виглядає хворобливо, потрібно негайно звернутися до лікаря! І головне, пам’ятайте, що найважливіші умови для гарного самопочуття і правильного фізичного і психологічного розвитку дитини – це любов, увага і турбота батьків.