Нарощування кісткової тканини при імплантації зубів

Дентальна імплантація відкрила нові можливості в реставрації цілісності і функціональності зубного ряду. Протези на імплантатах стали ідеальною заміною зруйнованим, видаленим зубам. Однак донедавна такий спосіб протезування був доступний далеко не всім пацієнтам. На заваді була атрофія кістки щелепи на місці дефекту. Сьогодні стоматологія успішно усуває і цю перешкоду, використовуючи різні методи остеопластики. Нарощування кісткової тканини при імплантації зубів – це додаткове хірургічне втручання, яке проводиться з метою біостимуляції саморегенерації кісткової тканини або з метою збільшення об’єму кістки до потрібних показників, щоб у подальшому можна було успішно провести установку імплантів. Існуючі методи кісткової пластики дали можливість проводити імплантацію тим пацієнтам, для яких раніше цей метод був недоступний.

Показання до остеопластики при імплантації зубів

Чому відбувається атрофія кістки на щелепі? Щоб зрозуміти причину, розберемо особливості будови зубощелепної системи. Зуб – це не лише коронки, що піднімаються над яснами, а й корені, які «сидять» у кістці, а точніше в альвеолярному відростку (губчастій частині щелепної кістки). До кореня зуба підходять кровоносні судини і нервові закінчення, які забезпечують живлення всіх прилеглих тканин. Ще один фактор життєзабезпечення кістки поживними речовинами – це жувальні навантаження.

Процес зміни структури, щільності, об’єму кістки запускається після видалення зуба, коли різко знижуються навантаження на цю ділянку кісткової тканини. Погіршується кровообіг, тканини не отримують необхідного живлення, починається резорбція. Особливо швидко відбувається атрофія кістки верхньої щелепи, майже відразу (протягом 2-3 місяців після видалення зуба). Кістка нижньої щелепи має більшу щільність і об’єм, кісткова тканина починає атрофуватися приблизно через 6-12 місяців після видалення.

Види атрофії щелепної кістки:

• по ширині – звуження кісткового гребеня;
• по висоті – зменшення кістки, зниження рівня гребеня нижче ясенного краю сусідніх здорових зубів;
• комбінована – одночасне звуження кістки і спад по висоті.

Атрофія кісткової тканини може бути слабкого, середнього і високого ступеня. При будь-якому ступені резорбції показане нарощування зубної кістки для імплантів. Завдання хірурга – відновити кістку до потрібного об’єму, щоб у подальшому можна було провести ефективну установку імплантів та протезування.

Протипоказання до нарощування кісткової тканини при протезуванні зубів на імплантатах:

• онкологія;
• ВІЛ, аутоімунні захворювання, знижений імунітет;
• погане згортання крові;
• інфекційні, запальні процеси в організмі;
• остеопороз.

Не можна проводити остеопластику вагітним жінкам, годуючим мамам.

Матеріали для кісткової пластики

Щоб наростити кісткову тканину при імплантації зубів використовуються методи інтеграції кісткового замінника і біологічної стимуляції відновлювальних процесів. Кісткові замінники, у залежності від походження, поділяються на такі групи:

• аутогенні – кістковий матеріал, який беруть у самого пацієнта в певних ділянках порожнини рота;
• кістковий матеріал донора;
• замінник кістки тваринного походження (гранульована або у вигляді кісткових блоків стружка бичачої або свинячої кістки);
• штучний кісткозаміщувач на основі фосфату кальцію.

Крім того в остеопластиці використовуються біосумісні колагенові мембрани, які активують регенерацію кісткової тканини.

Для кожного пацієнта ціна кісткової тканини при імплантації та вартість нарощування кістки буде розраховуватися індивідуально, у залежності від ступеня атрофії тканин, об’єму використовуваного кісткового замінника і складності хірургічного втручання.

Методи кісткової пластики в стоматології

Різний ступінь і тип резорбції кісткової тканини вимагають індивідуального підходу у вирішенні проблеми. У стоматології застосовують кілька видів кісткової пластики:

• розщеплення альвеолярного відростка;
• спрямоване нарощування;
• пересадження кісткового блоку;
• синус-ліфтинг.

Розщеплення альвеолярного відростка

Таку операцію проводять, коли є множинний дефект, і в місці цього дефекту діагностовано звуження кістки. Щоб виконати нарощування, лікар робить розріз ясенної тканини, потім робить поздовжній розпил гребеня кістки. В отриманому отворі робляться ложа, у які потім встановлюють імпланти. Порожнечі в кістковій тканині заповнюють кістковим заміщувачем, фіксують резорбованою мембраною і зашивають ясна.

Перевага методу – низький рівень травматичності (не проводиться операція із забору аутогенного матеріалу), одна операція для відновлення кістки і вживлення імплантату, мінімальні терміни регенерації тканин. Тимчасовий протез фіксують на імплантатах через 3-6 місяців.

Направлене нарощування

Метод, що підходить для реставрації кістки з невеликим ступенем убування. У цьому типі кісткової пластики використовується матеріал тваринного походження. Кістковий заміщувач встановлюють на звільнену від ясен кістку щелепи, накривають колагеновою мембраною і накладають шви.

Імплантація зубів, нарощування кісткової тканини проводиться як окремо, так і в комплексі (під час одного хірургічного втручання).

Блокова трансплантація

Цей метод призначений для відновлення дуже тонкої щелепної кістки. Для проведення операції лікар готує ділянку остеоінтеграції – розрізає ясна, формує ложе під кістковий блок. Зазвичай в цьому випадку використовується аутогенний матеріал, тобто власні донорські тканини, взяті у пацієнта. Кістковий блок для трансплантації встановлюють у підготовлене ложе і зміцнюють титановими гвинтами, після чого фіксується резорбована мембрана. Останній крок – накладання швів.

У разі відновлення кістки методом пересадження кісткового блоку період регенерації триває від 6 до 12 місяців. Тільки після цього може бути встановлений імплант. Метод характеризується відмінною приживлюваністю тканин.

Синус-ліфтинг

Головна особливість синус-ліфтингу в тому, що він вирішує проблему дефіциту кісткової тканини на певній ділянці, а саме – на верхній щелепі в зоні, яка близько розташована по відношенню до верхньощелепних пазух (ділянка імплантації, на якій при інтеграції імпланта може бути пошкоджено гайморову пазуху). Це бічний відділ зубного ряду в області п’ятого-сьомого зубів.

Є два способи проведення синус-ліфтингу, і від того, який саме спосіб буде використаний, залежить вартість нарощування кісткової тканини при імплантації.

Способи проведення синус-ліфтингу:

• 1
  Закритий – малотравматичный, з мінімальним терміном відновлення після операції (через лунку видаленого зуба). Показаний при незначному убутку кістки. Проводиться під місцевою анестезією, часто з одночасною інтеграцією імпланта.
• 2
  Відкритий – складний спосіб, що вимагає розрізу м’яких тканин і препарування кістки. Для формування отвору під кісткозаміщувач лікар підрізає ясна, звільняючи бічну ділянку альвеолярного відростка, за допомогою спеціального інструменту робить отвір у кістці, через який здійснює корекцію дна верхньощелепної пазухи, потім закладає кістковий матеріал і встановлює колагенову резорбовану мембрану. Інтеграція імпланта здійснюється не раніше, ніж через 3-4 місяці після остеопластики.

Вартість нарощування кістки при імплантації

Які чинники впливають на вартість послуги «нарощування зубної кістки для імплантів»? Вартість операції залежить від початкового стану кістки, від обраного методу остеопластики і використовуваного кісткового матеріалу. Крім того вартість лікування залежить від стану ясен і зубів, оскільки при наявності запальних процесів, осередків карієсу, зубних відкладень обов’язково перед операцією проводиться санація порожнини рота.

Атрофія кістки в більшості випадків вже не є перешкодою на шляху до красивої усмішки. Стоматологічна клініка Amel Smart Clinic успішно справляється з найскладнішими завданнями відновлення зубів, використовує найпрогресивніші технології хірургічної стоматології, у числі яких різні види нарощування кісткової тканини, найбільш ефективні методи протезування на імплантатах. Кожен випадок індивідуальний, тому ми ніколи не пропонуємо шаблонних рішень. План лікування складається індивідуально, з урахуванням всіх особливостей, показань, протипоказань і можливостей кожного пацієнта.