Аденоїди

Аденоїди – це носоглоткові мигдалики, що являють собою утворення з лімфоепітеліальних тканин. У здоровому організмі мигдалики служать щитом для вірусів і бактерій, захищаючи від хвороб. При певних умовах (частих інфекційних захворюваннях, ослабленні імунітету та ін.) мигдалики не можуть функціонувати повноцінно, тоді, щоб впоратися з інфекційним навантаженням, вони збільшуються у розмірі (відбувається розростання лімфоїдної тканини).

Найчастіше гіпертрофія мигдаликів відбувається у дітей 3-7 років, тобто в тому віці, коли дитячий організм ще не зміцнів, а імунна система тільки формується. Але це не означає, що захворювання виключно дитяче. Нерідкі випадки, коли діагностують аденоїди у дорослих (у 25, 40 років і навіть у літніх людей). Якщо це відбувається, значить, імунна система дала збій, і потрібно приділити здоров’ю більше уваги.

Чому відбуваються патологічні зміни в носоглоткових мигдаликах, як вилікувати аденоїди, чи можна уникнути захворювання? Відповіді на ці питання ви знайдете в нашій статті.

Аденоїди – симптоми

При розростанні аденоїди в носі перекривають просвіт гортані, що призводить до обмеження доступу кисню до організму при диханні. У результаті аденоїдні вегетації негативно впливають на самопочуття пацієнта, на його здоров’я.

При аденоїдах проявляються такі симптоми:

ускладнене дихання носом (пацієнт постійно дихає через рот);
зниження працездатності, швидка стомлюваність;
зниження концентрації;
головні болі;
поява хропіння та апное уві сні.

У переважній більшості випадків гіпертрофія мигдаликів проявляється вже в дитячому віці (у 3-7 років). Дитина постійно намагається дихати ротом. Це призводить до порушення розвитку лицьового скелета – обличчя подовжується, нижня щелепа набуває клиноподібної форми, верхня губа залишається завжди піднятою, тому рот завжди залишається напіввідкритим. Такі зміни нерідко стають причиною дефектів прикусу, неправильного росту передніх зубів верхньої щелепи.

Інші характерні ознаки аденоїдита:

тривалий нежить;
підвищення температури до 37-37,5°;
стікання носових слизових виділень по задній стінці гортані;
кашель.

Стадії захворювання

1
Спостерігається несуттєве порушення дихання. Переважно в нічний час (під час сну).
2
Ускладнення дихання носом і в денний час, і ввечері. Переважно ротове дихання.
3
Дихання носом неможливе. Пацієнт постійно дихає ротом.

Хронічний аденоїдит – ускладнення

зниження імунітету, часті застуди;
закладеність вух, шум у вухах, рецидивні отити, порушення слуху;
високий ризик захворювань органів верхніх дихальних шляхів, придаткових пазух носа (хронічні та рецидивуючі гайморити, фарингіт, тонзиліт, ангіни, трахеїт);
хронічний кашель і нежить;
гугнявий голос;
погіршення і втрата нюху;
зниження якості життя (постійна втома, погіршення якості сну).

Будь-який з цих симптомів – серйозний привід для звернення до лікаря. Лікуванням аденоїдів займається лікар отоларинголог.

Причини гіпертрофії мигдаликів

Аденоїди – важливий елемент імунної системи в організмі людини. У дитячому віці імунітет знаходиться на стадії формування, і через часті застуди аденоїди піддаються великим інфекційним навантаженням. Коли навантаження перевищує можливості імунної системи, аденоїди починають збільшуватися в розмірі, щоб компенсувати дефіцит імунних клітин. У результаті такого розростання тканин носоглоткові мигдалики вже перестають виконувати захисну функцію, і самі стають постійним джерелом інфекції, потенційно небезпечним для інших органів і систем організму.

Чому збільшуються аденоїди у дитини? Цьому сприяють різні чинники:

спадкова схильність;
часто повторювані і хронічні інфекційні процеси;
схильність до алергії;
несприятливе навколишнє середовище – контакт з токсичними речовинами, перебування в прокуреному приміщенні, вплив будівельного пилу, наприклад, якщо дитина постійно знаходиться в приміщенні, де роблять ремонт;
несприятливі екологічні умови;
ослаблений загальний або місцевий імунітет.

Діагностика аденоїдних вегетацій

Гіпертрофовані аденоїди у дорослих і у дітей приховують в собі небезпеку для здоров’я ЛОР-органів і всього організму, тому дуже важлива рання діагностика захворювання, яка дозволяє зупинити патологічні процеси і запобігти ускладненням.

У діагностиці аденоїдів використовуються такі методи:

1
Риноскопія. Звичайний огляд з використанням отоларингологічного дзеркала. Проста, безболісна процедура, що дозволяє лікареві побачити стан мигдаликів.
2
Пальпація збільшених аденоїдів. Проводиться лікарем для оцінки структури і ступеня розростання тканин.
3
Ендоскопія. Сучасний, високоінформативний метод діагностики аденоїдів, який максимально спрощує визначення діагнозу. Дає повне уявлення про стан носоглоткових мигдаликів – їх колір, форму, розмір, ступень гіпертрофії, наявність та кількість патологічних виділень.
4
Інструментальні методи дослідження (КТ, рентген). Проводяться у складних запущених випадках для діагностики або виключення супутніх захворювань (ускладнень), таких, як гайморит.
5
Аудіометрія. Показана для перевірки слуху. Дозволяє виявити/виключити ускладнення аденоїдита на функціонування органів слуху.
6
Лабораторні дослідження. Проводяться з метою визначення типу інфекції, її чутливості до різних типів антибіотика. За результатами бактеріологічного дослідження лікар може підібрати найефективніший препарат для лікування аденоїдів з прогнозованим результатом.

Сукупність результатів візуальних, лабораторних та інструментальних методів діагностики допомагає вибрати найбільш ефективні методи лікування запалених мигдаликів.

Лікування аденоїдів

У лікуванні аденоїдів використовують різні методики: медикаментозна терапія, фізіотерапія, хірургічний метод.

Медикаментозне лікування аденоїдів

антибактеріальна терапія;
гормональні препарати (при супутній алергії);
нестероїдні протизапальні препарати;
антисептична обробка;
медикаментозна імунотерапія (препарати для відновлення захисних сил організму);
судинозвужувальні препарати для зняття набряку;
промивання носа сольовим розчином.

Фізіотерапевтичні методи лікування аденоїдів

УВЧ;
УФО;
магнітотерапія;
масаж;
інгаляції;
кліматотерапія.

Хірургічне лікування

Якщо на 1 і 2 стадії аденоїдів зазвичай використовується консервативне лікування, то на 3 стадії проводиться видалення аденоїдів. Операцію проводять:

при гіпертрофії аденоїдів 3 стадії з повним порушенням носового дихання;
при аденоїдах 3 і 2 стадії з ускладненнями (зміна лицьового скелета, отити, зниження слуху та ін.);
у разі, якщо консервативне лікування не дало очікуваних результатів.

У сучасній медицині використовується два методи видалення носоглоткових мигдаликів – класична і лазерна аденотомія. В обох випадках процедура проводиться під місцевою анестезією. Після операції пацієнт протягом 1-2 годин знаходиться в клініці під наглядом лікарів.

Хірургічний спосіб у лікуванні аденоїдів, гланд – найрадикальніший, але і найефективніший, оскільки після правильного і якісного видалення мигдаликів виключено повторне розростання лімфоїдної тканини.

Переваги лазерного видалення аденоїдів:

висока точність хірургічного втручання (повне видалення патологічно змінених тканин, безпека для здорових тканин);
відсутність кровотечі (за рахунок коагуляції кровоносних судин);
швидка регенерація тканин в області операційного поля;
відсутність рубців.

Профілактика

Будь-якому захворюванню простіше запобігти, ніж лікувати його і боротися з наслідками. Для профілактики аденоїдів (розростання лімфоїдної тканини носоглоткових мигдаликів), лікарі-отоларингологи клініки Amel Smart рекомендують дотримуватися таких правил:

загартовування, бажано з раннього віку;
правильна і ретельна гігієна порожнини рота і носа;
прогулянки на свіжому повітрі щодня в будь-яку погоду;
фізичний розвиток, спорт;
регулярний і своєчасний огляд у лікарів (терапевта – дорослим, педіатра – дітям, і отоларинголога);
дбайливе відношення до здоров’я, своєчасне звернення до лікаря при появі ознак ГРВІ, точне виконання рекомендацій лікаря щодо лікування;
збалансоване харчування;
захист від контакту з хворими людьми;
усунення факторів ризику (не палити в квартирі, стежити за чистотою в будинку, кожного дня робити вологе прибирання).

Якщо за характерними симптомами ви підозрюєте аденоїди у дітей, у жодному разі не можна займатися самолікуванням. Грамотний і ефективний план лікування може скласти тільки кваліфікований лікар після огляду і ретельної діагностики.